Якийсь день року, я тихонько шарюся по одній з темних вуличок нашого міста, ловлючи світлові виблиски по межі будинків. Точно знаю, що пошук найкращих закладок ще не закінчився. Я завжди в пошуках нових сенсацій, нових шляхів пізнання самого себе. Псилоцибинові гриби - це мій новий відкриття, нова можливість відправитися у подорож світами за вихідними.
Я вирішив спробувати цей "тrip" одного вечора, коли клуби нашого міста були наповнені енергією і безудержними імпульсами молодого покоління. Знайшов надійного постачальника і отримав свою закладку. Я бачив, як вони їх вирощували, збирали та продавали. Ці гриби - це справжній шедевр наркотичної галузі, готовий вибурхати в танцполі, надавати крилатості нашим ніжкам і допомагати відкривати незвичайні простори у свідомості.
Не можу втриматися, щоб не подзарядитися надихом, я ботаю, відчуваючи, як спадає мисливська симболіка од реалій дня, вставляю струну у свою вену. Вся реальність зникає, і я опиняюся в іншому світі - світі зелених та фіолетових візерунків, світі, який створений лише для нас, наркоманів, які знають, як відчувати кожну ноту танцювальної музики і проходити крізь межі звичайного.
Приходжу у клуб, де діє таємне правило "все можна". Всі неправильно одягнені, всі високі, всі плющит від наркотиків. Я поступово починаю розповідати про свій досвід з псилоцибіном, про те, як він повернув мене в інший рівень свідомості, про те, як він змінив моє сприйняття музики та руху.
Теофедрин, героїн, плющит зі мною, співпереживай моєму переживанню, знай, що я ціную кожен момент життя.
Танцюю, ніби ніколи не танцював. Тіло рухається в полі розмаїття кольорів і форм. Закладка працює на повну, я бачу, як розтварайуться звукові хвилі навколо мене. Його важко описати словами, це потрібно відчути.
На головній сцені спалахує світло, а музика набирає обертів. Мої друзі піднімаються на сцену. Це момент, коли весь світ знімається. Ми разом творимо найбожественніший танець, злиття душі і руху. Нам нічого не страшно, ми ще ніколи не були такими щасливими.
Поза нами все зупиняється, а ми, в нашому внутрішньому світі, продовжуємо подорож, намагаючись досягти нових висот. Ми бачимо форми, кольори, звуки, які раніше ніколи не сприймали. Це відчуття бути одним з усім навколо таке неперевершене, що хочеться затримати час.
Коли подорож закінчується, я залишаюся з хвилюванням та прагненням поділитися своїм досвідом з усіма навколо. Я бачу, як кожен реагує на мої слова, на мої оповіді про гриби, танці та найдивовижніші моменти життя.
| Разом ми створюємо світ безмежного щастя та свободи, світ, де кожен може бути самим собою і відчувати себе одним з усіма. |
Так, мої браття і сестри, плином часу я переконався, що псилоцибінові гриби - це не просто наркотик, це джерело натхнення, джерело енергії, джерело втілення нашої найсміливішої фантазії. Це історія про те, як я змінив своє життя, як знайшов відповіді на питання, які мені раніше були недосяжні.
Бошечка наступного ранку, коли я прокидаюся від плющу, нагадує мені про те, що кожен день може бути новим початком і новою можливістю зануритися в світ музики та вибухів танцполу. Отже, розповідайте свої історії, відкривайте нові простори свідомості та бережіть кожну мить свого псилоцибінового шаленства!
Бро, я сегодня просто взорвал инсту, ахаха! Откуда мне знать, что такое закладки и чайки? Так история начинается с очередной балды, которая привела меня к метадону. Кстати, всем сасным бродягам советую - лучше попробуйте хану, это вам не травка!
Да, братаны, я решил купить закладки - мара из мира наркотиков, чтобы почувствовать себя еще круче. В инстаграме нашелся один тип, который был готов скамить наши деньги. Но я не дурак, прежде чем влезать в эту сделку, я поинтересовался у друзей, что за чудак этот.
Имя этому чудаку - Джош. Он молчаливый тип, всегда носящий черные очки, что за херня, непонятно. В его профиле на инсте я увидел фотку, где он сидит на пляже и смотрит на чайков, забравшихся на дерево. Фотка сразу же попала в мои закладки, потому что таких диких типов я раньше никогда не видел.
Ну, и как всегда, где бы не покупать, всегда будет риск сойти с ума. Джош сказал, что у него есть свежие закладки, и я решил проверить его слова на вкус. Но сначала решил провести небольшое расследование. Попытался найти отзывы о нем на других аккаунтах, потыкать в интернете - ничего, братаны. Даже Гугл советовал мне забыть эту затею.
Но как говорится, безопасность прежде всего, и, решив не рисковать, я взял контакт двух своих друзей, которые уже ранее дилили метадон, чтобы узнать, что они думают о Джоше. Оба они сказали, что слышали про него, но никогда не имели дела.
Короче, у них не было никакой полезной информации. Заказал у Джоша несколько граммов метадона и ожидал, что все будет кайфово.
И вот пришел день Х. Я смотрел на часы каждую минуту, нервничая, и вдруг меня дернуло заскочить на инсту. И, братаны, оказывается, рядом с пляжем, где чайки, свернули клубок, стояла фигура в черных очках. Был это Джош или нет - не знаю, но я понял, что все нормально, и все получится.
Когда я наконец получил свою посылку, я испытал неподдельное волнение. Было время распаковать все свои покупки, и я даже приготовил специальный столик для этого дела. Лучший момент - разбирать посылку - словно копать клад!
"Братаны, это была кайфовая марка", - сразу же подумал я.
И вот, показалось, что мои братья и сестры знают, что черноватые глаза мне нужны для плющита. Они с улыбкой выходили из темных уголков, предлагая мне кайфовые счетчики. Я сидел, набитый в углу, и радовался жизни. Просто коллекция закладок! Шутка! Купил все, что только можно. Моя коллекция росла, и мара делала меня счастливым, как никогда раньше. Хотя, честно говоря, после парочки граммов метадона мне уже ничего не нужно, чтобы быть счастливым.
Но есть одно "но"... Как говорят, все хорошее рано или поздно заканчивается. Однажды, когда я опять скамил мозги, мои друзья решили затемнить меня и кинуть, как маленькую девочку. Они взяли мои деньги и пропали в неизвестность.
Блядский мир! Я сидел на пляже, смотрел на чайков, как они играли волейбол, и понял, что все хана. Моя коллекция закладок развеялась с ветром, а я остался с пустыми руками.
Не могу сказать, что я расстроился. Ну, честно, да, немного расстроился. Но я знаю, что это все временно. И когда-нибудь я снова найду свои закладки и проведу вечер в кругу хороших друзей, наслаждаясь прекрасным плющитом.
Вот такая история, бро. Лови вайб с марой и не забывай, что мир наркотиков и дружба в инстаграме - это всего лишь мимолетные моменты в нашей сумасшедшей жизни.